Цитаты Богдан-Игорь Васильевич Антонич
Богдан-Игорь Васильевич Антонич (укр. Богдан-Ігор Васильович Антонич, польск. Bohdan Ihor Antonycz; 5 октября 1909, село Новица, Австро-Венгрия, ныне гмина Усце-Горлицке, Горлицкий повят, Малопольское воеводство, Польша — 6 июля 1937, Львов) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Тиша – це мова, якою говорить до людини Бог.
Щастя – це трикутник, а в нім три боки: віра, надія, любов. Струмує гімн рослин, що кличуть про нестримність зросту,
і серцю, мов по сьомій чарці, невисловно п'янко.
Від'їду вже. Тут був я тільки принагідним гостем.
До інших зір молитимусь і інших ждати ранків. За смерть сильніше лиш кохання. Хто падає, за ним не тужать... Ступенем до перемоги стає нам кожний, хоч невдалий, зрив. Тоді, чужі дрібній прикрасі,
слова, затиснуті у горлі,
слова, гальмовані в екстазі
б’ють, мов джерела животворні.
Вам также будут интересны:
|